Київський Інтернет телескоп - Наука
- Деталі 2021-10-11
Зміст статті
Наука
Дослідження зір з планетами, що проходять транзитом по видимому диску зорі (транзитними планетами)
Метод транзитів заснований на виявленні падіння яскравості зірки під час проходження планети перед її диском. Коли планета проходить перед диском зорі, то спостережувана яскравість системи зменшується, а величина цієї зміни залежить від відносних розмірів зірки і планети. Цей метод дозволяє розрахувати радіус планети, орбітальний період та нахил орбіти, що дає змогу за допомогою відомих із спектральних досліджень променевих швидкостей визначити масу планети.
Міжнароднийпроект “The DWARF project: Eclipsing binaries - precise clocks to discover exoplanets”
Cпостережна кампанія з пошуку планет навколо систем затемнюваних подвійних зір; охоплює мережу телескопів (25 – 200 cm) в північній півкулі (більш ніж 20 обсерваторій).
Керівник проекту – Theodor Pribulla з Астрономічного інституту Словацької АН у Татранській Ломниці (http://www.astro.sk/~pribulla/).
Коли більш яскрава зоря закривається диском другої зорі, яскравість системи зменшується. Момент часу мінімальної світності називається первинним затемненням. Спостерігається також менше за амплітудою вторинне затемнення,коли слабша зоря заходить за диск яскравішої. Якщо навколо такої системи обертається планета, то зірки під дією гравітації планети будуть зміщуватися відносно центру мас системи зірки-планета і рухатися по модифікованій орбіті. Внаслідок цього моменти мінімумів затемнень будуть постійно змінюватися.
Мета проекту- дослідження періодичності зміщення цих мінімумів на основі високоточного визначення часу мінімумів затемнень.
Дослідження кометної активності на великих геліоцентричних відстанях
Малі тіла з околиць Сонячної системи, ймовірно, зберігають в собі інформацію про поширеність летючих елементів в протопланетній хмарі та про локальні фізичні умови в місцях утворення планетозималей (первинних небесних тіл). Потрапляючи у внутрішній частини Сонячної системи деякі малі тіла стають активними на великих геліоцентричних відстанях (більше ніж 4 астрономічні одиниці) і розвиваються в комети, що неможливо пояснити в рамках сучасних уявлень про розвиток кометної активності.
Наразі запропоновано кілька фізичних механізмів, які можуть спричинити виток речовини з кометного ядра на таких великих відстанях від Сонця. Довготривалий моніторинг динамічно нових комет, відкритих на великих геліоцентричних відстанях, може виявити різноманітні зразки розвитку кометної активності і, таким чином, дає матеріал для верифікації різних фізичних процесів, які можуть відбуватися всередині кометних ядер і призводити до розвитку кометної активності.


НОВЕ НА САЙТІ

